Чий туфля?

Портрет сучасного неофіта або синдром швидкого старту: людина подивилася три-чотири ролики на YouTube, прочитала вичавки з нейромережі та вже вважає себе повноцінним учасником індустрії.

Звідси – високоінтелектуальний заголовок «Буковина» та «Колос» поділили очки» на офіційному сайті чернівецького клубу (виходить – кожному по півтора). Ну а «професійні команди/футболісти», що стало класикою у вітчизняному медіапросторі, – це з усіх мікрофонів та мережевих творів.

І що найсумніше – нікому нічого не скажи: всі письменники, майстри розмовного жанру й взагалі розумніші за розумного – одразу ображаються і надувають щоки замість того, щоб замислитися та перестати повторювати дурниці на кшталт «взяти очки проти «Шахтаря» й «атака від «Динамо». Як можна щось взяти проти когось та атакувати від конкретної команди? Це якою мовою? Чи варто дивуватися з того, що «професійники» повсюдно витісняють «професіоналів»? Ілюзія компетентності – класичний ефект Даннінга-Крюгера.

Ми не претендуємо на бездоганну грамотність та літературну вишуканість, але принаймні вміємо ставити прості запитання. Наприклад, якщо взяти, то у кого (у мами, брата, друга, «Шахтаря»), якщо атака, то чия, якщо удар, то чий: атака «Динамо», удар Морозка – на який ляд тут потрібен прийменник «від»? Тим більше, що у контексті з прізвищем півзахисника «Оболоні» подібне поєднання набуває вульгарної мутації. А найжахливіше, що спотворені форми запам’ятовуються і вживаються в головах краще, ніж правильні.

На жаль, більшості глибоко начхати на цей феномен «лінгвістичного фастфуду». Воістину, світ погублять не дурні, а дилетанти.