Стоп-кадр

Почнемо з особливих й в упаковці нетлінної істини: часи змінюються. Головне футбольне протистояння країни як і раніше приковує погляди, але тепер воно більше не є річчю в собі.

Нічия «Шахтаря» та «Динамо» – це вже не локальна втрата очок наших грандів, а розкішний подарунок для третіх сил, що раніше скромно стояли осторонь. Два роки тому до самого фінішу повноправним учасником золотих перегонів була «Олександрія», минулого чемпіонату на трон замахувався «ЛНЗ», а зараз кількість потенційних «революціонерів» збільшилася вдвічі – «Полісся» та «Харків». Нинішня УПЛ навчилася жити та інтригувати колективно. У всякому разі ландшафт українського футболу змінився кардинальним чином.

Будемо відвертими: у неділю наша вітрина на «Арені Львів» розчарувала. Насамперед це стосується якості. Прохідні «класичні» траплялися й у найкращі часи, коли національне дербі за участю Срни та Фернандіньо проти Віди та Мілевського очікувалося з більшим нетерпінням, ніж Ель Класіко із вселенським протистоянням «Барселони» Мессі та «Реала» Кріштіану Роналдо. Тільки й у погані дні «Шахтар» із «Динамо» як мінімум тримали високу марку. Минулої неділі планка якості впала дуже низько. Найкращими з обох боків були воротарі – Різник та Бущан.

Після 30-денних перегонів із дев’ятьма матчами по всій Європі «гірники» виглядали загнаними кіньми. До того ж їхні однотипні погрози, що повторюються від гри до гри, вже мало кого ставлять у глухий кут. Зі свого боку динамівці вийшли на поле не грати й мстити за кубкові 0:3, а терпіти й не програти. Навіть у більшості кияни не знали, що робити. До речі, трохи потішило вилучення Вінісіуса Тобіаса. У конкретному випадку старозавітний принцип «око за око, зуб за зуб» витриманий бездоганно – у нещодавньому кубковому матчі суперників за аналогічний «махач» червоної картки удостоївся динамівський центрбек Тарас Михавко. Хто як не судді вміють витончено врівноважити шальки терезів? У них і в нас такі маніпуляції називаються «послідовністю». Щось на кшталт виправдувального вердикту.

У ситуації, коли одні не можуть, а інші не знають як, суперники влаштували вечір провокацій, ударів тишком-нишком та відвертої грубості. Над полем витала демонстративна ворожість. Це побачили не лише ми, а й Арда Туран.

Одним із найяскравіших сюжетів туру намічався у Гнідині, але обірвався на найцікавішому місці. «Харків» та «Карпати» видали вогненний перший тайм, а ось продовження буде нескоро. З одного боку закінчити все тут й зараз завадила війна, а з іншого спрацювали горезвісні «корисливі цілі».

Урізаний 12-й тур із чотирма нічиїми став ідеальним дзеркалом нинішнього чемпіонату: ніхто не хоче поступатися, але й ризикувати по-великому вже боїться. Команди пішли на двотижневу перерву. Міжнародна пауза – як стоп-кадр у захоплюючому трилері. «Шахтар» утримує хитку вершину, «Полісся» дихає у спину і в будь-який момент готове зірватися в сольний ривок. Ну а внизу таблиці все як завжди: іде бійка за життя.