Спринт і марафон

Третина шляху позаду. Якщо, звичайно, дивитися за календарною розміткою. Насправді ж цю частину дистанції закрили тільки дев’ять клубів. Ще п’ять команд мають по грі в запасі, а «Оболонь» з «Кривбасом» відповідно 45 та 135 хвилин, включаючи загальний другий тайм.

Ще до старту чемпіонату майже безпомилково можна було припустити, що рівно половина учасників навіть не підніме очі вгору – на них чекає відчайдушна боротьба за живучість. Так воно й є. Трохи вище за ватерлінію ситуація поки що нестабільна, але без серйозних катаклізмів. Схоже, що на «Зорю», «ЛНЗ» та «Карпати» чекає такий собі внутрішній міжсобойчик за почесне 5-е місце. Хоча не можна виключати, що хтось із середини зможе навести шухеру у медальному квартеті.

З особистим рекордним показником по дистанції слідує «Полісся». Житомирські 25 очок – другий показник на цьому турнірному відрізку за останні три роки (глибше, думаю, копати не варто). Більше було тільки у «Динамо» та «Олександрії» у жовтні 2024-го (по 26). «Гірники» та «вовки» тоді зібрали суцільні крихти – по 20 пунктів. Як наслідок, наздогнати втікачів їм не вдалося.

Найвища щільність населення в авангарді спостерігалася рік тому: «Шахтар» – 21 очко, «Динамо» та «ЛНЗ» – по 20, «Полісся» та «Кривбас» – по 19. Травневий фініш показав, наскільки це різні дисципліни – «спринт» і «марафон»: «Шахтар» – 72, «ЛНЗ» – 60, «Полісся» – 59, «Динамо» – 57, а «Кривбас» й зовсім заглух – 48.

Сьогодні у квартеті загадковий «Харків» (вони серйозно чи так у них виходить?). Команда Младена Бартуловіча вже встановила масу клубних рекордів, що навіть не снилися їхньому цифровому попереднику – «Металісту 1925».

«Нові харків’яни», які минулий чемпіонат завершили на п’ятому рядку, вперше приміряли на собі бронзове крісло. Враховуючи, що дехто з них будучи «олександрійцем» носив навіть «срібло» (Єрмаков, Мартинюк, Шабанов, Калюжний), очевидна пристрасть підопічних Бартуловіча до дорогоцінних металів. Крутизну нинішнього темпу «багряно-золотих» ми вже оцінили. Зокрема, їхню приголомшливу серію з шести перемог.

Далі – краще? Якщо так, тоді усталена вітчизняна ієрархія може бути повністю зруйнована. У тому сенсі, що одразу дві команди виявляться вищими за «Шахтар» і «Динамо». А це – четвертий в історії України чемпіон. Чи готові ми морально до такого тектонічного зрушення?

З одного боку, говорити про це у жовтні ще зарано. А з іншого – ніколи не пізно. Як правило, загальноприйняте «попереду ще дуже багато матчів» закінчується значно швидше.

Чотири нульові нічиї та всього 12 голів у 10-му турі навіюють нудьгу. Нічия у донбаському дербі безсумнівно зіграла на інтригу у чемпіонських перегонах. Прогнози експертів щодо легкого шахтарського «золота» поки не знаходять підтвердження. Воювати на два фронти важко будь-якій команді, а «гірники» ще дуже далекі від досконалості. Бачимо, як вони страждають.

Але найважливіше за підсумками 10-го туру – Іван Петряк оговтався після жорстокого повітряного тарана Владислава Дубінчака.